11.08.2020
Головна » Статті » Статті о. Керлі

Єдність через покаяння і послух
Єдність через покаяння і послух

Три Святителі Від самого заснування Церкви Христової тема єдності завжди була актуальною, тому що сам Господь є автором цієї теми. Більше того Він поставив в залежність від єдності успіх проповіді Євангелії. І тому єдність не є просто темою для дискусій чи приватних трактувань; вона є Божою заповіддю, невиконання якої веде до злих наслідків.

Найперше Господь вимагає від Церкви тримати єдність віри Христової і тому у всі часи заради зберігання цієї єдності Церква деколи йшла на дуже серйозні жертви. Коли, наприклад, виникли єресі Лютера, або Генріха VIII, Церква воліла оголосити анафему на єретиків, які затягли до тенет фальшивих і облудних вчень десятки мільйонів людей, ніж дозволити їм викривляти святу віру, прикриваючись авторитетом Церкви Христової.

Так було до 2 Ватикану, коли під виглядом прагнення об'єднати весь світ у Церкві, учасники того псевдо собору відмовились від головного принципу - єдності віри Христової. Натомість вони проголосили свободу вірити кому у що заманеться, і що, ніби, Церква Христова благословляє різнобарвний балаган єресей усіх часів і народів і, ніби, Церква бере над усім цим шефство.

І цього разу, щоб зберігти справжню єдність віри, Церква Христова також пішла на добровільну жертву, залишившись в меншості. А те що наразі є у Ватикані не є Церквою Христовою, бо там проповідується плюралістична антихристиянська доктрина вседозволеності.

Чи є віхід із цієї дуже тяжкої ситуації, і чи зможуть сотні мільйонів обманутих послідовників нової релігії 2 Ватикану повернутись до віри Христової, чи навіть заново її пізнати заради спасіння їхніх душ?

Цього року Собор Вселенских учителей і святителей Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустаго з Божої волі співпав із Неділею Блудного сина.

У Константинополі довго не вщухали суперечки на тему, хто з цих трьох Святих Архієреїв є найбільш шанований і чиї заслуги є більшими. Частина вірних підносила Св. Василія, називаючи себе василіянами, ті що стояли за Св. Григорія звалися григоріянами, а ті що вшановували Св. Іоанна були іоаннітами. Суперечки були настільки серьйозними, що на їхньому грунті навіть виник доволі великий розкол, який вдалось подолати лише близько 1100 року. Того року митрополиту Євхаітському Іоанну було видіння трьох Святителів які наказали припинити будь які суперечки щодо їхніх заслуг, тому що вони є рівні перед Богом, бо проповідували одну й ту саму єдину віру Христову. І знаком примирення між трьома частинами вороже налаштованих одних проти інших вірних мав стати день спільної пам'яті Святих Архиєреїв, який вони наказали встановити. Лише після цього Божого втручання, коли Господь через своїх вірних слуг показав, що головним є тримати єдність віри, розколи припинились.

Що є спільного між цією подією і Неділею Блудного сина, і яке в цьому є повчання для нас?

У притчі Господній про Блудного сина, яку записав Св. Євангелист Лука, йдеться про те, як одному з двох батькових синів набридло виказувати послух отцеві і він забажав жити окремо від свого отця і брата (Лука, 15:11-32). Узявши свою частину спадку, молодший син дуже скоро все розтратив, як каже Господь - "живши розпусно". Лише тоді, коли всі його так звані друзі й подруги, які допомогли йому витратити батьковий спадок, відвернулись від нього - бо з нього вже не було що взяти - він зрозумів свою тяжку провину і повернувся до батька. Батько прийняв його дуже радо, в той час як його старший брат, який увесь час перебував в домі отця, не зрадів поверненню блудного брата, і навіть дорікав отцеві за те, що отець все тому простив і знову прийняв до свого дому.

Господь закінчує цю притчу закликом отця до старшого сина прийняти свого молодшого брата, як його вже прийняв отець. За логікою поведінки старшого брата, який завжди виказував отцеві синівський послух, з певністю можна легко припустити, що найбільш ймовірним є те, що й на цей раз він виявився слухняним і, за порадою батька, таки прийняв свого брата.

У цих двох історіях є одна спільна тема. Це повернення до єдності з розколу через покаяння. Як відомо, розкол виникає в наслідок єресі, яку спочатку починає вперто сповідувати один, а потім до нього долучаються інші. В обох випадках була присутня єресь, яка стала причиною розколу.

Але у цих двох історій є однаковий щасливий кінець - відновлення єдності. І в обох випадках єдність відновилась лише тому, що колишні горді єретики і схизматики виявили послух Богом поставленій духовній владі. За закликом духовної влади, відкинувши єресі і, почавши сповідувати єдину правдиву віру без будь яких проявів плюралізму, вони повернулись до єдності.

Крім важливості послуху Богом поставленій церковній ієрархії бачимо також важливість послуху магістеріуму Церкви, який в обох історіях відіграв ключову роль. Тільки після того коли блудний молодший син і слухняний старший прийняли вчення отця, вони дійшли єдності. Так і три непримиренних табори знову спромоглися відновити єдність лише після того, як дослухались авторитетного голосу Церкви в особі митрополита Іоанна, який проголосив вчення Святих Отців.

Ці дві історії говорять нам про те, що відновлення справжньої Католицької єдності і подолання жахливих наслідків "реформ" 2 Ватикану стане можливим лише тоді, коли 2 Ватикан відкине усі проповідувані ним єресі і повернеться до єдино правильного традиційного вчення Католицької Церкви, яке після 2 Ватикану голоситься невиличкою частиною Католицьких єпископів і священиків.

Те що 2 Ватикан називає єдністю, в контексті притчи Господньої є нічим іншим, як розтратою Батьківського спадку, якого в них майже не залишилось. А в контексті історії з прихильниками одного із трьох Святителів в Константинополі, поведінка екуменістів 2 Ватикану нажаль також працює на поглиблення розколу, бо вони пропонують послідовникам кожної релігії лишатись при своїх вподобаннях, якими б хибними і небезпечними вони не були.

Чи лишилась у новусордівського духовенства здатність наслідувати приклад покаяння блудного сина і константинопольских розкольників, це питання поки що залишається без позитивної відповіді, бо останні дії анти-папи Бенедикта 16 у 2011 році в Ассізі в Германії та на молодіжному Woodstock в Мадриді вказують лише на поглиблення моральної деградації і розтління 2 Ватикану.

Із цього стану вони зможуть вийти лише через покаяння і повернення до послуху вченню Католицької Церкви, в якому є справжня єдність, але яку вони підміняють поганською вседозволеністю.

Неділя Блудного сина,
Собор трієх Святителей, Великих Архіереєв
Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустаго

о. Керлі
12.02.2012

Категорія: Статті о. Керлі | Додав: (11.02.2012) | Автор: о. Керлі
Переглядів: 1121