23.04.2018
Головна » Статті » Статті о. Керлі

Кардинал Сірі був Папою?

У цому матеріалі я хотів би загально застановитись на темі, яка у світі відома під назвою "Сірі Тезіс", принаймні така назва подається, наприклад, у вільно доступному інтернет ресурсі Wikipedia. Лише зауважу, що українською мовою інформація там є вкрай лімітована. Тому, щоб детальніше ознайомитись з цією темою, треба читати англійську, як завжди, дуже деталізовану версію.

Існує, як мінімум, чотири групи людей, які висловлюють своє ставлення до Сірі Тезісу:

  1. Абсолютні прихильники
  2. Відносні прихильники
  3. Агностики
  4. Противники

1. Абсолютні прихильники. Серед Католиків, які не визнають 2 Ватикан є невелика група людей, які переконані, що відмова Кардинала Джузеппе Сірі від Папства у 1958 році була недійсною, тому що була зроблена під погрозами, поєднаними із шантажем. Їхнім аргументом є Канон 185, Кодексу Канонів 1917 р. Більше того вони говорять, що Кардинал Сірі фактично був Папою Григорієм XVII у 1958-1989 роках в той час, коли Апостольський Престол був послідовно окупований анти-папами Іваном 23, Павлом 6, Іваном Павлом 1 та Іваном Павлом 2.

Кардинал Сірі (останній Кардинал, іменований Папою Пієм ХІІ) у перший день конклаве 1958 року 26 жовтня був обраний Папою і взяв ім'я Григорій XVII. Про його обрання було повідомлено білим димом, який йшов з труби Сикстинської Каплиці з 17:55 до 18:00. Але новообраний Папа так і не з'явився на балконі Собору Св. Петра. Два дні по тому було проголошено про обрання іншої особи: Анжело Ронкаллі, який взяв ім'я анти-папи Івана XXIII.

Кардинал Сірі, який вже став Папою Григорієм XVII, відмовився від Папства, тому що одразу після обрання він отримав ультиматум з Кремля, згідно якого Ватикан мав бути атакований міні ядерною зброєю, а Католицька Церква в СРСР та інших комуністичних країнах піддалась би жорстоким репресіям в тому разі, якщо Сірі не відмовиться від Папства. І він, спираючись на певний історичний досвід і, розуміючи що погрози можуть бути цілком реальними, резигнував.

Крім цього ця група стверджує, що в середині червня 1988 року Кардинал Сірі, перебуваючи під домашнім арештом і суворим наглядом модерністів, спромігся таємно зібрати маленьке коло прихильників, яке складалось з одного єпископа, одного чи двох священиків, і одного чи двох мирян, і накреслив план дій на випадок його смерті. Ці люди мали б зібрати Конклаве після його смерті і обрати нового папу. Згідно цієї версії, після смерті Кардинала Сірі 2 травня 1989 року, Конклаве було зібране і на ньому було обрано папу, ім'я якого довго трималось в тайні і було відоме лише декільком абсолютним прихильникам. На 2014 рік вони назвали ім'я: Григорій XVIII, проте місце його знаходження на середину 2015 року не розголошується.

Одним з прихильників того, що Кардинал Сірі залишався Папою до кінця свого життя, є о. Кхоат Ван Тран, який, доречі, був знайомий з Єпископом Нгхо Дінг Туком. На фото він зліва, а з правої сторони один з надзирателів, який виказує невдоволення тим, що о. Кхоат робить фото. Він відвідав Кардинала Сірі двічі у травні 1988 року, коли той перебував у Генуї під домашнім арештом, і зробив декілька світлин разом з ним. Коли о. Кхоат запитав Кардинала Сірі, чи він є Папою, Кардинал Сірі відповів: Тепер ви все знаєте. О. Кхоат сказав: Я маю два квитки до Америки і пропоную Вам втекти разом зі мною, на що Кардинал відповів: Вони мене скрізь дістануть і вб'ють і сказав, щоб о. Кхоат прийшов наступного дня. На наступний день, прийшовши до Кардинала Сірі, о. Кхоат отримав від нього план, як треба діяти у випадку його смерті. Як вже було сказано, на цій таємній аудієнції були присутніми ще декілька осіб.

Siri-Khoat-140688-1.jpg

На стіні висить фотопортрет Івана Павла ІІ

2. Відносні прихильники. Люди з цього табору говорять, що Кардинала Сірі ще двічі обирали Папою на конклаве 1963 і 1978, але обидва рази він резигнував, бо отримував погрози, подібні тим, які були застосовані до нього на першому конклаве 1958 року. У 1978 йому також погрожували розправою над його близькими родичами, чого не було у 1958 і 1963.

3. Агностики. Ця група людей говорить, якщо все саме так і було, то перевірити це неможливо, або вкрай складно. Тому це питання залишається невирішеним до кінця світу, або до якоїсь пори, коли світло таки проллється, і все стане зрозумілим, як все було насправді.

4. Противники. Стверджують, що Кардинал Сірі прийняв усі реформи 2 Ватиканського собору. Він відкрито служив Новус Ордо месу і визнавав усіх післясоборних пап, які були за його життя, а саме Івана XXIII, Павла VI, Івана Павла I, Івана Павла II. В такому разі, на думку седевакантистів, він не міг бути папою через відкриту маніфестацію його прихильності до реформ 2 Ватиканського собору, навіть якщо він комусь і говорив, що він є папа. Принаймні його зовнішня поведінка виглядала так, як ніби він спокійно приймав Новус Ордо.
www.traditioninaction.org/RevolutionPhotos/A440-Siri-1.htm

Siri-loyal-to-antipopes

Якою насправді була внутрішня позиція Кардинала Сірі (Папи Григорія ХVII ?) у 1958-1989 роках, відомо лише Богові. Але фактом є те, що зовнішньо він зрікся Папства, і те, що згідно з Кан. 185, Кодексу Канонів 1917 р., зречення, зроблене під моральним чи фізичним примусом, через погрози і шантаж, є недійсним. А саме так було отримане зречення Папи Григорія ХVII 26 жовтня1958 року.

Pope-Gregory-XVII-election-1958-10-26-00

Відео про Конклаве 1958 року (в англійській мові)

о. Керлі
16.12.2011

Категорія: Статті о. Керлі | Додав: (17.12.2011)
Переглядів: 1068