20.06.2018
Головна » Файли » Канони

6 Канон 1 Вселенського Собору
03.09.2016, 21:33

Противники Католицької Церкви часто посилаються на "6 правило 1-го Нікейського Собору", намагаючись доказати, що Єпископ Риму не має жодного привілею перед іншими єпископами, і тому не може претендувати на якусь першість - ані на владу юрисдикції, ані навіть на почесний примат.

Звертаючись до канонічних декретів 1-го Нікейського Собору, треба розуміти, що на той час Схід ще не відколовся від Католицької Церкви і усі помісні церкви Сходу перебували в Євхаристійній єдності з Єпископом Римської Церкви, визнаючи його першість, як юрисдикційну так і почесну. В разі виникнення розколів у східній частині Церкви, які часто траплялись через різні єресі, предстоятелі помісних церков разом з усіма правовірними єпископами відзивались до Риму з тим, щоб почути звідти остаточне вирішальне слово.

Один з таких випадків розглядався на 1-му Вселенському Соборі (1-му Нікейському).

На Вселенському Соборі в Нікеї, 325 року, Католицька Церква прийняла декрет не проти першості Єпископа Риму, а проти Мелетія, єпископа Лікопольського, який відколовся від Церкви і самочинно висвятив багатьох єпископів, чим порушив звичаї, встановлені в Єгипті, де висвячувати єпископів мав право, або давати дозвіл на свячення єпископ Александрійський.

Тому Собор вірішив:

Нехай зберігаються давні звичаї, прийняті в Єгипті, і в Лівії, і в Пентаполісі, щоб Александрійський єпископ мав владу над усіма цими провінціями, оскільки такий звичай існує і для єпископа Риму. Подібно і в Антиохії, і в інших місцевостях прерогативи Церков нехай зберігаються. Взагалі ж нехай буде відомо наступне: якщо хтось без згоди Митрополита буде поставлений єпископом; то великий Собор визначив, що такий не повинен бути єпископом. Якщо ж двоє чи троє з причини власного суперництва перечитимуть загальному вибору усіх, коли цей вибір є розумний і відповідає церковним канонам, то вибір більшості нехай превалює.

Більш менш об'єктивний православний історик Михаїл Поснов (1873-1931), який все ж таки не забув нагадати про те, що він належить до "анипапського" табору, інтерпретуючи 6-й Канон, приводячи тільки його частину, пише так:

Третьим делом Никейского Собора, очень важным для того времени, было устранение Мелетианского раскола. Оторвавшийся от Церкви Мелетий, епископ Ликопольский, посвятил многих епископов и через это, вопреки установившемуся в Египте обычаю, нарушил законные права Александрийского епископа. Это побудило Собор заняться рассмотрением сложившегося до него церковно-провинциального устройства и высказать по этому вопросу свой взгляд(50). Последний выражен в известных 4-7 канонах Никейского Собора. Согласно с установившейся древней практикой, Никейский Собор признает существование Соборов чрезвычайных и постоянных. В канонах 4-5 идет речь о церковных округах, а 6-7 говорят о представителях главных церковных округов, называемых митрополитами. Канон 6-ой имеет чрезвычайно важное значение в деле уяснения прав и преимуществ разных митрополитов (μητροπολιτης)(51). Он сыграл громадную историческую роль в борьбе с Римом, хотя и последний хотел воспользоваться им на IV-ом Вселенском Соборе в борьбе с претензиями Константинопольского митрополита, какого естественно не знал 6-ой канон Никейского Собора, а в этом и лежит весь смысл протеста римских легатов на IV-ом Вселенском Соборе(52).
Шестой канон читается так:
"Да хранятся древние обычаи, принятые в Египте, Ливии и Пентаполе, дабы Александрийский епископ имел власть над всеми сими. Понеже и римскому епископу сие обычно. Подобно и в Антиохии и иных областях да сохраняются преимущества Церквей."
В начале V-го века, у блаженного Иеронима и Иннокентия I, шестой канон получил уже такую редакцию: "Ecclesia romana semper habuit primatum. Teneat autem Aegyptus (Lybiae et Pentapolis) ita, ut episcopus Alexandriae horum omnium habeat potestatem".

(50) Афанасий. Против ариан - с. LXXI. Сократ I, 9).
(51) Μητροπολιτης = εξαρχος της επαρχος, см. правила Сардикийского Собора 343 г. Имя "митрополит" здесь встречается впервые. Но митрополитанское устройство не было введением Никейского Собора. Ср. Гидулянов. Митрополиты. М. 1905, стр. 266.
(52) Cp. Hefele. Conciliengeschichte. I, s. 529-530.

М.Э.Поснов, Профессор Киевского и Софийского Университетов. История Христианской Церкви (до разделения Церквей - 1054 г.). Издательство "Жизнь с Богом". Editions "La vie avec Dieu". 206, Avenue de la Couronne, Bruxelles 5. Брюссель 1964, с. 345-346.

Тож, навіть згідно з версією представника "антипапської" історичної школи, зрозуміло, що 6-й Канон 1-го Вселенського Собору був прийнятий задля засудження дій розкольника Мелетія, недопущення подібних ситуацій в майбутньому через підтвердження повноважень Александрійського єпископа, але аж ніяк не проти першості Римського Єпископа.

З тексту канону зрозуміло, що Римський Єпископ на той час мав владу над східними Церквами, які перебували з ним в єдності, а Єпископ Александрійський мав привілей в Єгипті, Лівії і Пентенаполісі як провінційний митрополит.

Важливим є свідоцтво Католицького священика о. А. Волконского про головування Папи Сільвестра на 1-му Вселенському (1-му Нікейському) Соборі:

1-ый Вселенский Собор (Никейский, 325г.).

Современных собору документов об участии в его созыве папы Сильвестра не сохранилось. Но попытки отстранить папу от этого дела безцельны: На VI соборе было заявлено, что никейские отцы были созваны Константином и Сильвестром1). Тщетны также уверения, что председателем был император, как и уверения, будто действительный председатель Осия, еп. кордубский, не был представителем папы. Историк Геласий (V в.) ясно говорит, что Осия председательствовал от имени Сильвестра с пресвитерами Витоном и Викентием2). Это подтверждается и их подписями: во всех списках они стоят первыми. Наконец, Греко-российская церковь поет п. Сильвестру (2 янв.): "... Столп явился еси огненный священно предводя священный собор... Верховник явился еси священнаго собора... Яко божественный верховник священных Отцов... еретиков заградил еси уста". Если бы Осия не был представителем п. Сильвестра, то Церковь не могла бы называть отсутствующаго Сильвестра "верховником" (председателем) собора.

1) "Поднялся Арий... и тотчас приснопочитаемый Константин и славный Сильвестр созвали великий и знаменитый собор". "Д. Вс. Соб." Каз. VI, 493; Msi 11.661.
2) Msi II, 692, 697, 806, 882, 927.

свящ. кн. А. Волконский.
КАТОЛИЧЕСТВО И СВЯЩЕННОЕ ПРЕДАНИЕ ВОСТОКА.
Nihil obstat + Petrus Bucys M.I.C. ep. tit. Olympenus, Romae die 26 Septembris 1932.
Imprimatur + Emmanuel Ep. Tsiondensis, Parisiis, die 22 maii 1933.
Париж, 1933.
с. 160.
I переиздательство, Львов 1991
II переиздательство, Львов 1992
III переиздательство, Львов 1993
IV переиздательство, Тернополь 1993
Миссионарское общество св. Кирилла и Мефодия
Монастырь св. Иосифа 290008 Львов, Винниченко 22

Отже, маючи докази того, що Папа Сильвестр скликав 1-й Вселенський Собор і головував на ньому, хоча й через своїх представників, не може бути й мови про те, що Собор під головуванням Папи міг прийняти якийсь "антипапський " канон. Як було показано вище, 6-й канон був прийнятий з метою впорядкування і утвердження "церковно-провинциального устройства", і не більше.

Підготував о. Керлі

Категорія: Канони | Додав:
Переглядів: 355 | Завантажень: 0