21.09.2018
Головна » Файли » Автентичний Католицький Катехизм

Лімбо
07.05.2013, 22:52

1. Одразу після смерті Христа Його душа тріумфально зійшла у місце де перебували душі праведників Старого Завіту (Четвертий Латеранський Собор).

Це місце зветься Лімбо, і воно досить відрізняється від Чистилища, хоча ці два місця мають спільну рису; в жодному з них немає споглядання Бога. В той час як Чистилище є місцем страждань, у Лімбо страждань немає. Лімбо не є Пеклом, де муки є вічними; душі у Лімбо мали певне утішення (Лука 26:25), хоча вхід у Небеса їм був закритий (Євр. 9:8), там вони очікували пришестя Спасителя, який мав відкрити для них Небесні брами. Лімбо у Писанні називається лоно Авраама (Лука 14:22), в'язниця (1 Петра 3:19). Наш Господь назвав це місце Рай (Лука 23:43), тому що з Його пришестям дім-тюрма мала перетворитись на Рай. Зі смертю Христа Лімбо припинило існування. Там між іншими були Адам і Єва, Авель, Ной, Авраам, Ісаак, Яков, Йосиф, Давід, Ісаія, Даніил, Іов, Товія, названий батько Христа, і багато інших, включно з Ноєвими сучасниками, які покаялись і покутували під час Потопу (1 Петра 3:20).

Христос спустився у Лімбо щоб оголосити новину відкуплення перебуваючим там душам, і звільнити їх.

Христос спустився у Лімбо оголосити душам, що Він звершив відкуплення (1 Петра 3:19). Св. Епіфаній каже нам, що душа Христа, з'єднана з Божою главою, зійшла у Лімбо, і Св. Іреней каже що Господь провів там три дні. Згідно зі Св. Ігнатієм Антіохійським, Наш Господь повернувся з великою компанією душ. Він прийшов, каже Св. Кіпріан, немов великий цар, який звільнив з тюрми його підлеглих, які там довго перебували. Христос явив Себе також душам у Пеклі, і вони були змушені вклонитись Йому, ставши на коліна.

Участь неохрещених

Той хто вмирає, обтяжений первородним гріхом, не може бачити лице Боже у Небесах, але він не мучиться у Пеклі, якщо не вчинив смертного гріху. Діти, які вмирають неохрещеними, позбавлені Небес, але з цього не випливає, що їхнє існування є стражданням за провину.

Оскільки Хрещення є абсолютно необхідним для спасіння, звідси слідує що младенці, які померли неохрещеними, не можуть осягнути вічне щастя. Кожне дитя, яке приходить у світ, має гріховну порчу через первородний гріх і не має освячувальної благодаті, без якої ніхто не може увійти на Небеса. Хоча немовлята, які помирають без Хрещення, виключені від участі у небесній радості, Боже Правосуддя не відправляє їх на тортури до Аду, тому що вони ніколи не вчинили актуального гріху; вони насолоджуються певним природнім щастям без фізичних страждань і ментальної печалі; вони радіють як ті люди, у яких добре йдуть справи на землі. Але їхнє щастя є таким пропорційним до вічного щастя, як світло свічки до сяйва полуденного сонця. Тому батьки, які через недбальство дозволяють їхнім дітям вмирати неохрещеними, мають за це серйозно відповідати.

В цій катехизмовій частині є вибіркові цитати
з Катехизма о. Франциска Спіраго.
Фотокопія видання 1899, 1921 без змін:
by Benzinger Brothers, New York.
Nihil Obstat: Arthur J. Scanlan, S.T.D. Censor Librorum
Imprimatur: + Patrick J. Hayes, D.D. Archbishop of New York.
New York, October 18, 1921.
с. 160, 188-189, 228, 579.

Переклад з англійської
о. Керлі

Категорія: Автентичний Католицький Катехизм | Додав:
Переглядів: 861 | Завантажень: 0