17.10.2017
Головна » Статті » Статті Єпископа Данієла Долана

Справедливість і милосердя

За Божим Провидінням я поклав мою руку на одну книгу великого Католицького письменника 19 сторіччя, о. Михаїла Маеллера, ЧНІ. Часом еретики і ті, хто смертельно грішать проти віри, цитують його поза контекстом. Цей пассаж з Божого Вчителя Людства повинен збалансувати рівновагу між справедливістю і милосердям.
Єпископ Долан

"Тут можуть запитати: чи всі ті що є поза Церквою однаково винні в очах Божих?

Ми відповідаємо: Ні; деякі винні більше за інших. Це не може розглядатись як особиста провина будь якої персони з дітей Адама, що наші перші батьки згрішили, хоча це велика і жахлива невдача.

Тому це не провина тих, що були народжені і виховані в будь яких помилках чи негативах протестантизму, у його сотнях різних форм. Невільна помилка є нещастям гідним співчуття і оплакування. Тільки коли роблять цю помилку або наполягають на ній супроти світла і знання, це може розглядатись як певний гріх, або гріх ігнорування.

Є особи які деколи вчиняють дії, що є дуже помилковими самі по собі, але не підлягають карі в очах Божих, тому що такі дії випливають не зі злої волі, як і ті що поповнюють їх не усвідомлюють як мінімум, що такі дії ображають Бога.

Таким чином можуть бути особи які живуть у невірстві або єресі без усвідомлення цього. Таке непереможне незнання звичайно не спасе їх; але якщо вони бояться Бога і живуть згідно з їхнім сумлінням, Бог у Його незмінному милосерді забезпечить їх необхідними засобами спасіння, навіть якщо потрібно пішле до них ангела інструктувати їх у Католицькій вірі, ніж дозволить їм загинути через непереможне незнання.

Але є й інші які завинили в очах Божих.

Це ті які знають що Католицька Церква є єдина правдива Церква, але не приймають її віри, як також ті які пізнають віру, якщо щиро досліджують, але через байдужість та інші обтяжуючи мотиви, не живуть згідно з вірою.

Чи це правильно було б казати що той хто не був прийнятий у Церкву перед смертю, є навіки засуджений?

Ні; тому що у його останній час, такий може прийняти ласку вмерти з'єднаним з Католицькою Церквою.

Це не наше діло казати що той чи інший, який не був прийнятий у Церкву до смерті, є навіки засуджений. Що ми засуджуємо, так це протестантську і язичницьку систему релігії, тому що вони вкрай фальшиві; але ми не засуджуємо жодної персони - тільки Бог судить усіх. Це досить ясно, як би не було, що багато з тих, хто не був прийнятий у Церкву перед їхною смертю, ми вважаємо гідними і благаємо Бога про це, і вони можуть це зробити тільки після радикальної і фундаментальної зміни перед смертю, яка допусить їх у вічність.

Це досить ясно, з того резону між іншими, що такі не поодинокі; і нема нічого більш беззаперечно ясного ніж те, що не може бути розділення на Небесах: "Бог не є Богом незгоди", каже Св. Павло, "але миру". Він ніколи не допускав нйменшого розриву єдності, навіть у Церкві Воїнствующій на землі; тому найбільш ясно, що Він не буде толерувати це в Церкві Тріумфуючий. Найбільш ясно, Бог буде залишатись чим Він є.

Таким чином, не-Католики, щоб увійти в Небеса, повинні припинити бути тим, чим вони є, і стати тим, чим вони зараз не є. Бог, у Його незмінному милосерді, може просвітити у годину смерті тих, які ще не є Католиками, так щоб ті могли не тільки знати і вірити у необхідні для спасіння істини, але й насправді шкодувати з приводу вчинених гріхів, і померти у такій диспозиції душі яка є необхідною для спасіння. Такий через надзвичайну Божу ласку припиняє бути тим, чим він був; він помирає воз'єднаним, як мінімум, з душею Церкви, як богослови це називають".

Джерело: Newsletter128

Переклав о. Керлі

Категорія: Статті Єпископа Данієла Долана | Додав: (04.10.2011) | Автор: Єпископ Данієл Долан
Переглядів: 1253