11.08.2020
Головна » Статті » Статті о. Антонія Чікади

Чи була екскомунікація о. Фінея сумнівною

о. Антоній Чікада

П. У листі до редактора журналу Latin Mass (листопад-грудень 1994), Гарі Поттер стверджував, що декрет Святого Офісу від 13 лютого 1953 про екскомунікацію о. Леонарда Фінея (Фіні) був сумнівним, тому що він "підписаний ніким іншим, як просто Ватиканським нотаріусом". Я також чув цей аргумент від інших послідовників о. Фінея. Чи щось в цьому є?

В. Декрет Святого Офісу по цьому питанню (Acta Apostolicae Sedis xxxxv, 100) читається так:

Декрет

Священика Леонарда Фінея оголошено екскомунікованим, оскільки священик Леонард Фіней, резидент Бостону (Центр Святого Бенедикта), який протягом тривалого часу був суспензований a divinis за тяжкий непослух церковній владі, не зважаючи на повторні попередження і погрози екскомунікації ipso facto, доведені до його відома. Високо Блажені і Преподобні Отці, піклуючись за збереження матерії віри і моралі, прийняли на Пленарній Сесії у середу 4 лютого 1953 р. декларацію про його екскомунікацію з усіма наслідками публічного закону.

У черверг, 12 лютого 1953 р., наш Святіший Отець Господин Пій ХІІ, Божим Провидінням Папа, апробував і підтвердив цю екскомунікацію Високо Блажених Отців, і наказав, що це має бути матерією публічного закону.

Дано у Римі, у головній квартирі Святого Офісу, 13 лютого 1953 р.

Маріус Кровіні, Нотаріус.


Інший захисник о. Фінея, Томас Мері Сеннот, у його книжці Вони змагались добрим змаганням подібно натякає, що ефект цього декрету є відкритим запитанням: Було підкреслено, що цей документ не має печатки Святого Офісу, не підписаний Кардиналом Піццардо або Святішим Отцем. Єдиним підписом є той, що поставив публічний нотаріус.

Для американців фраза "публічний нотаріус" вимальовує образ підкрученої на бігуді 18-річної дівчини з жувальною гумкою, яка йде до банку щоб поставити штамп на її рибальську ліцензію.

Але тут реальність є дещо іншою. У легальних системах, базованих на Римському праві, "нотаріус" є типом законодавця. Він не тільки посвідчує підписи; він навчений і авторизований виготовляти комплекс легальних документів. В Курії, певні Нотаріуси мали право функцій у почесних церемоніях при Торжественій Папській Месі. (коли ніхто з них, напевне, не жував гумку...)

Форма декрету проти о. Фінея, фактично, була oraculum vivae vocis - законний акт Папи або Римської конгрегації спочатку даний усно під час аудієнції або на Пленарній Конгрегації. Такий акт фіксується на письмі одним з присутніх куріальних чиновників, який після цього видає його у відповідній легальній формі.

Такий акт потім видається (як декрет, рішення, декларація і т.д.) за підписом Нотаріуса, який дає офіційне письмове свідчення того, що він чув на аудієнції або конгрегації. Його свідчення сповнене віри і гідне довіри, і акт є законом.

Можна знайти трактування такої форми законодавства у різних коментарях Кодексу Канонів.

Oraculum vivae vocis є стандартною формою багатьох Римських декретів, включаючи екскомунікації. Наприклад, дивіться Acta Apostolicae Sedis, xii (1920), 37; xiv (1922), 379–380; xxii (1930), 517–520.

Таким чином, декрет екскомунікації о. Фінея (Фіні) має повністю легальну форму. Технічні дефекти його послідовників є лише голословними заявами, грунтованими на нічому.

(Sacerdotium 14, Spring 1995)

Переклав о. Керлі
19.07.2013

Категорія: Статті о. Антонія Чікади | Додав: (19.07.2013) | Автор: о. Антоній Чікада
Переглядів: 776