11.08.2020
Головна » Статті » Статті о. Керлі

Чи увійдуть багаті у царство боже?

Дуже часто люди стають багатими неправедним шляхом, тому це запитання стосується саме таких людей. Якось один чоловік, в черговий раз опинившись у кріслі державного чиновника високого рангу сказав, що в Євангелії його найбільше бентежать слова Господні: "Як тяжко тим, що мають багатства увійти в Царство Боже" (Марко, 10:23). Як згодом виявилось, його занепокоєння було небезпідставним.

Велика кількість людей по всьому світі у всі часи намагаються жити за рахунок неправедного збагачення, забуваючи про те, що все рано чи пізно має скінчитись, і доведеться звітувати за все своє життя. Як показує практика, ті хто збирають свої багатсва, обманюючи інших, нажаль, складають більшість у категорії багатих. Після накопичення неправедного капіталу перед такими людьми постає питання - як жити далі, продовжувати дурити інших, помножуючи неправедні статки, чи може почати ділитись із тими, кого колись обдурив, або навіть одверто пограбував.

На це питання Євангелія дає дуже просту й однозначну відповідь: "Не можете служити Богові й мамоні" (Лука, 16:13). Але Бог настільки мудрий і милостивий, що може виправдати навіть тих, які всім серцем були приліплені до свого неправедного багатсва. Для цього від таких людей вимагається лише одне, співдіяти з Богом. Проте, у цьому простому правилі кожному багатію Бог висуває окремі індивідуальні вимоги, які узагальнено зводяться лише до двох. Від одного Бог вимагає продати все багатство й роздати бідним (Марко, 10:17-25), іншому дозволяє, так сказати, частину "відмити", а частину залишити собі (Лука 19:1-10). Все залежить від Божої волі, яку Він накидає тому чи іншому багатію.

Можна тільки гадати, чому юнакове спасіння було можливим лише в тому разі, якщо б той погодився позбутися всього свого багатсва, в той час, як митареві Закхею було дозволено залишити собі половину, і при цьому на нього зійшло спасіння. Тільки Бог знає що і з кого вимагати. Від людини потребується лише послух, навіть якщо при цьому доведедься втратити всі статки, якусь їх частину, або зіпсувати собі світьску репутацію.

В будь якому разі, людина не є власником того чи іншого багатства або майна, вона є лише управителем. І, як бачимо на прикладах з Євангелії, горе тим, які виявляються в очах Божих неправедними управителями, хоча в очах цього світу їхня поведінка виглядає мудрою (Лука, 16:1-13).

Найважливішим є не намагатись обдурити Бога, бо це ще нікому і ніколи не вдавалось. Навіть якщо земний пан з Євангельскої притчи хвалить неправедного управителя, коли той, згорівши на крадіжках, хоче викрутитись за допомогою підробних розписок, Бог судить не за земним, а за Небесним кодексом, який в подібних випадках є діаметрально протилежним земному.

Єзуіт о. Якоб Вуйко, наводячи коментар до цієї притчи, пише:

"Управитель був двічі несправедливий, тому що розпорошив добра свого пана, і потім несправедливо відпустив боржникам частину майна, - Розторопно - на свою користь вчинив хитро і спритно". (BIBLIA LACINSKO-POLSKA. text Polski X. J. Wujka z roku 1599, TOM IV, WILNO, 1864)".

Резюмуючи свою притчу про неправедного управителя, Ісус безапеляційно і недвозначно засуджує такий спосіб "відмивання" грошей:

"Хто вірний у найменшім, той і у великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і у великому нечесний. Коли ви, отже, з неправими грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве? І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше? Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні".

Тому для тих, хто має в розпорядженні неправедне багатство залишається добрий приклад головного митаря Закхея, який зумів спритно, і як потім виявилось, правильно відреагувати на несподіваний для нього заклик Ісуса. Несподіваний, тому що він був великою особою, як кажуть нині VIP - головою над митарями, а народ, з якого він неправедно кормився, не давав йому, місцевому князьку, "бачити Ісуса, хто він такий". Бажаючи, як завжди піднести себе над натовпом, з якого він здирав мито, Закхей вилізає на дерево, але раптом змушений себе принизити, тому що Бог, якби зненацька, пропонує йому Свою умову, на яку Закхей пристає, спритно вирахувавши ситуацію.

Говорячи мовою Моральної Теології, він злякався Божої кари і виявив недосконалий жаль. Будучи хитрим і спритним, він спочатку намагався виторгувати для себе відпущення тяжких гріхів і спасіння. І як не дивно, це йому вдалося, тому що в ході цього банального торгу, під проникливим поглядом Ісуса, він раптом насправді щиро покаявся і пообіцяв Богові віддати половину неправедного майна вбогим і вчетверо повернути тим, кого скривдив. Нічого не пояснюючи обуреному народові, Ісус лише промовив до вже праведного багатія:

"Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло".

Чи увійдуть багаті у Царство Боже? Це залежить від того, чи готові вони наслідувати приклад митаря Закхея.

Неділя 33 по П'ятидесятниці


о. Керлі
29.01.2012

Категорія: Статті о. Керлі | Додав: (29.01.2012) | Автор: о. Керлі
Переглядів: 1172